Стежками українського Полісся

Традиційними для педагогічного колективу школи стали туристичні подорожі Україною до Дня учителя. Пилипенко Л. В., голова профспілки, та її заступник Павленко О. Г. цього разу запропонували поїздку на українське Полісся. Відкриттям стало містечко Коростень та селище Чоповичі.

У згадці про місто Коростень зазвичай на думку спливають уроки історії в школі: стародавній Іскоростень, суворі древляни, які жорстоко стратили князя Ігоря в 945 році, його дружина Ольга, яка неодноразово, із не меншою жорстокістю, здійснювала помсту за смерть чоловіка. Можна пригадати, що Коростень – це одне з найстаріших міст північної України, районний центр Житомирщини, розташований на скелястих берегах річки Уж.

Проте, мабуть, небагатьом відомо, що в одній із цих скель знаходиться найбільш загадкова споруда 20-30-х років ХХ століття – об’єкт „Скеля”, командний пункт Червоної Армії. Він входив до складу оборонної „Лінії Сталіна”.

«Кип’яче» - так місцеві мешканці назвали чудодійне джерело, що неподалік селища Чоповичі. За переказами, вода у джерелі била з такою силою, що нагадувала кипіння. Звідси й назва. А у 1911 році у джерелі дивним чином з’явилася  ікона Божої Матері Казанської. Вода з тих пір, кажуть, стала цілющою. Слава про нього розійшлася далеко за межі Полісся. Дійшла вона і до школи 173.